ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДЛІТКОВОГО СУЇЦИДУ

Проблема самогубства — одна з найбільш неспокійних і болісних в історії розвитку людства.

У 2011 році експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я ООН опублікували доповідь, в якій повідомлялося, що за рік на планеті фіксується близько 1 мільйона самогубств, тобто кожні 40 секунд у світі хтось іде з життя шляхом суїциду.

Проблему суїциду розглядало багато вчених, та в них сформувались певні концепції щодо суїцидальної поведінки.

Загальне визначення суїциду – це самогубство, тобто навмисне позбавлення себе життя . Самогубство — добровільне позбавлення себе життя, деструктивний спосіб вирішення внутрішньо особистісних (рідше — міжособистісного) конфлікту.

Аналізуючи причини суїциду, можна виділити такі як:

Причини суїцидальної поведінки можна шукати в біологічних, генетичних, психологічних і соціальних сферах людини. Зазвичай, люди роблять суїцид в екстремальних ситуаціях, таких, як розлучення, втрата роботи або навчання, припускається що це привід для здійснення суїциду.

Більшість людей, що вбивають себе, страждають від депресії, яка часто не діагностується і не лікується. Депресія часто лежить в основі суїциду, вивчення причин депресії може допомогти вченим зрозуміти причини суїциду. Такі психічні хвороби, як біполярні розлади, шизофренія і тривожні розлади можуть також сприяти суїцидальної поведінки.

А.Г. Амбрумова виділила вікові особливості суїцидальної поведінки, характерні для певних вікових груп, розділених відповідно до вікових пікам суїцидальної активності: дитячий: до 12 років, підлітковий: 12-17 років, молодіжний: 17-29 років, зрілий: 30-55 років, літній: 55 -70, похилий: старше 70 років.

А.Є. Личко виділяє 3 основних типи суїцидальної поведінки у підлітків:

  1. Демонстративне без наміру покінчити з собою;
  2. Афективний — суїцидальні спроби , скоєні на висоті афекту;
  3. Істинне — обдумане і поступове виконання наміри покінчити собою.

Також А.Є. Личко вказує на основні причини суїцидальної поведінки:

1.Особистісні — сімейні конфлікти (розлучення, хвороба або смерть близьких, самотність, невдала любов, образа).

2.Стан здоров’я (психічні та соматичні захворювання , інвалідність ).

3.Конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента           (побоювання кримінальної відповідальності, ганьба, боязнь покарання);

4.Конфлікт, пов’язаний з роботою чи навчанням .

5.Матеріально-побутові труднощі.

А.Є. Личко акцентує нашу увагу на причинах самогубств серед молоді:

— конфлікти з оточуючими — 94 % , в першу чергу з батьками — 66 %;

— переживання образи — 32 %;

— почуття самотності , сорому , невдоволення собою , боязнь покарання — 38 %;

— стан здоров’я — 15 %.

Вчасно виявити дитину, яка потребує допомоги і додаткової уваги — ось основне завдання психолога, з огляду на сучасні тенденції збільшення суїцид серед підлітків.

 

Як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидйльної поведінки підлітків та юнаків

 

Суїцидологи зазначають, що абиякі несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка чи юнака, абиякі зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз. До них відносяться:

— втрата інтересу до звичних видів діяльності;

— раптове зниження успішності навчання;

— незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

— погана поведінка у навчальному закладі;

— незрозумілі або такі, що часто повторюються, зникнення з дому і прогули у школі;

-збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;

— інциденти   із   залученням    правоохоронних   органів,   участь   у правопорушеннях.

При появі цих явиш слід звернути особливу увагу на підлітка або юнака чи дівчину.

Далі слід бути уважними до наступних поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

-будь-які раптові зміни у  поведінці  і  настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей;

— схильність до необачних і безрозсудних вчинків;

—  надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

—  відвідування лікаря без очевидної необхідності;

— розлучення з дорогими речами або грошима;

—  придбання засобів скоєння суїциду;

— підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до уходу;

-нехтування зовнішнім виглядом.

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

—  безпорадність і залежності від інших;

—  прощання;

— розмови або жарти щодо бажання померти;

—  повідомлення про конкретний план суїциду;

— подвійна оцінка значущих подій;

— повільна, маловиразна мова;

— висловлювання самозвинувачень.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

— амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;

— безпорадність, безнадійність;

— переживання горя;

— ознаки депресії;

— почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

-надмірні побоювання або страхи;

— почуття власної малозначущості;

— неуважність, розсіяність або розгубленість.

Ознаки депресії у дітей, що схильні до суїциду:

— сумний настрій;

— втрата властивої дітям енергії;

— зовнішні прояви журби;

— порушення сну;

— соматичні скарги;

— зміна апетиту або ваги;

— погіршення успішності навчання;

— зниження інтересу до навчання;

— страх невдачі;

— почуття неповноцінності;

— самообман — негативна самооцінка;

-почуття «заслуженого» відторгнення;

— помітне зниження настрою при найменших невдачах;

— надмірна самокритичність;

— зниження рівня соціалізації;

— агресивна поведінка.

Депресивні прояви підлітків із суїцидальною поведінкою:

— сумний настрій;

-почуття скуки, нудьги;

— почуття втоми;

— порушення сну;

— соматичні скарги;

— непосидючість, неспокійність;

— фіксація уваги на дрібницях;

— надмірна емоційність;

— замкненість, скупість;

— розсіяна увага;

— агресивна поведінка;

— неслухняність;

— схильність до бунту;

-зловживання алкоголем або наркотиками;

— погана успішність навчання;

— прогули у школі.

Психологи звертають  увагу  батьків  на  такі  моменти  у   поведінці та висловлюваннях підлітків, схильних до кризових ситуацій і суїцидальних спроб:

— скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»;

-висловлювання дитини: «Мені усе надоїло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»;

— скарги на дурні передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»;

— підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя, до похоронних ритуалів;

— словесні натяки на смерть, що наближується: «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»;

— наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з’ясування стосунків;

— раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;

— таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати;

— тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.

Вчителі, класні керівники повинні мати на увазі й врахувати в роботі наступні фактори ризику суїциду:

— висока конфліктність спілкування;

— ізоляція підлітка у класі чи групі;

— несприятливе сімейне оточення;

— спадковий фактор;

— неадекватна самооцінка;

— конфлікт, психотравмуюча ситуація;

—  різка зміна у поведінці;

— асоціальний спосіб життя;

— егоцентризм;

— втрата членів сім’ї, погані стосунки.

Деякі з цих ознак мають, так би мовити, «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а і про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але психологу, педагогу, соціальному працівнику не слід ніколи забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної загрози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби — карти, опитувальники, тести.

 

Конкретні методи психологічної профілактики та корекції суїцидальних тенденцій в учнівської молоді

Бажане упереджувальне поводження батьків та оточуючих із схильними до суїциду дітьми та підлітками

 

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають покращення взаємостосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також заходи з покращення міжособистісного спілкування у сім’ї. Всі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки доцільно користуватися наступними заходами:

— завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан;

—  не чинить тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні,

житті тощо;

—  демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

— приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти;

— підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

— слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином.

  1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймали вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
  2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як із другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем -довірити вам усю правду, те, що на умі у дитини.
  3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи єу вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
  4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть здитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв’язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину.
  5. 5. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
  6. 6. Виявляйте щиру участь та інтерес до дитини, не вдавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості,    щирі    запитання    («Що   трапилося?», «Що відбулося?»),   які   будуть   для   дитини   менше   загрозливими,   аніж складні, «розслідувальні» запитання.
  7. 7. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про інтимні, особистісні, хворобливі речі.
  8. 8. Намагайтеся побачити   кризову   ситуацію   очами   своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.
  9. 9. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
  10. 10. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати.
  11. 11. І останнє — якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити наступне:

—   першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;

—   батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти;

—    діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими; іноді корисною стає невербальнакомунікація — жести, доторкання тощо;

—  якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо; слід використовувати всі ті заходи, які наведені на початку цього розділу.

You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. Both comments and pings are currently closed.

Comments are closed.